29 серпня, залишаючи Іловайськ, ідучи колоною через гарантований "зелений коридор", смертю хоробрих поліг випускник коледжу Олександр Сивий.
Він був фельдшером роти патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь". У пам'яті викладачів та одногрупників Олександр назавжди залишиться людиною слова, патріотизму та відданості Україні.
Про Олександра Сивого колеги-побратими згадують як про хлопчину із розумними очима, який вмів вислухати, душевно поговорити. За словами заступника командира спецпідрозділу Ігоря Дрючана, він мав надзвичайно тонке почуття справедливості та гостро реагував на неправду. Навдивовижу цей хоробрий хлопчина мав тонку душевну організацію. Ставився до роботи та виконання службових обов’язків – надвідповідально.
- Пригадую, коли у нас з’явилися перші поранені, важко було всім дивитися на муки хлопців. Коли Іщук помер на руках «Дока», він до мене підійшов, присівши навпочіпки, зі словами: «Куща» немає…». У безвихідній ситуації він зробив усе, що від нього залежало, але стан Володимира був надто тяжкий, - розповів правоохоронець. - Коли ми були в Іловайську, частина наших на чолі із командиром вирушила на укріп район, зі мною в садку, де ми дислокувалися, лишилося шестеро хлопців. Ближче до ранку почав працювати снайпер. Нас брали штурмом. Сепаратисти вигукували: «Укропы, здавайтесь». Хлопці враз напружилися, в ту мить «Док» розрядив емоційну струну, несподівано заспівавши пісню «А лента за лентою набої подавай…». Ці слова звучали непафосно, а йшли з глибини душі. Ми підхопили цю пісню, настрій відразу змінився, тиша закінчилася, ми дали гідну відсіч ворогу. У ту мить я відкрив його ще одну світлу сторону. Боляче та прикро усвідомлювати, що він не з нами...
Вічна пам'ять та слава нашому Герою!
